2014 рік приніс надзвичайні досягнення для вінницької компанії ViOil. За рейтингом Forbes, вона показала найкращий показник зростання прибутку серед українських виробників рослинних масел. Але як Пономарчуку вдалося проявити себе на ринку, де домінують такі великі гравці, як “Кернел” та Cargill?
Віктор Євгенович Пономарчук, голова ViOil, активно проводив час, переміщаючись між київським офісом та основним виробничим активом у Вінниці. Поточний сезон обіцяє бути вирішальним для компанії: є амбіції посісти місце серед трьох найкращих виробників масла та перевершити масштаби виробництва Cargill.
Минулого року ViOil вже обійшла американську Bunge, ставши однією з найбільш швидкоростущих компаній у галузі. Незважаючи на динамічний ріст, ViOil довгий час була в тіні більших виробників. Однак цифри за 2013/14 роки вражають: EBITDA зросла більш ніж у 2 рази, досягаючи $53,86 млн, а прибуток зріс на 40%.
На ранніх етапах свого бізнесу Пономарчук зробив ставку на обережність, що забезпечувало стабільність, але і могло уповільнити ріст. Його стриманість у інвестуванні була помітна: уникаючи високих ризиків, він діяв розсудливо.
Під час зустрічі в київському офісі Пономарчук з гордістю розповідав про свій підприємство, демонструючи фотографії комбінату та розповідаючи про нові технологічні рішення, такі як котел на соняшникових відходах.
Віктор Пономарчук: від ручної роботи до бізнес-імперії
Молодість Віктора Євгеновича була насичена активністю та творчістю. Ще у школі він, разом з товаришем Андрієм Олонічовим, створював мозаїчні прикраси для різних об’єктів у Вінниці. Незважаючи на свої художні починання, він вирішив йти шляхом інженера, навчившись у Вінницькому політехнічному інституті. Після отримання ступеня він зрозумів, що наука йому не подобається, та вирішив спробувати себе в комерції, торгуючи разом з Олонічовим українськими продуктами.
Зародження бренду «Віолія» та перші кроки на ринку масла Основою для його комерційної діяльності став Вінницький маслозавод, де, у партнерстві з іншими підприємцями, він розпочав виробництво масла. “КМТ” –
компанія, заснована у 1997 році у партнерстві з братом Олексієм та Олонічовим, стала його першим серйозним бізнес-проектом. Не зупиняючись на досягнутому, Віктор Пономарчук вирішив інновувати та став одним з перших виробників брендованого масла «Віолія» в пластиковій упаковці в Україні. Однак сильні конкуренти на ринку змусили його переглянути стратегію.
Активний розвиток та перспективи експорту
Успішна угода з продажу ріпакового масла у Вільнюсі відкрила перед Пономарчуком нові горизонти. Зароблені кошти були інвестовані в придбання додаткових маслозаводів та елеваторів, особливо з огляду на те, що багато підприємств того часу зазнавали фінансових труднощів. Сконцентрувавши увагу на експорті, Віктор
Євгенович обходив внутрішній ринок, бачачи в ньому багато обмежень. Стратегія експорту дозволила йому закріпити своє місце як одного з провідних виробників масла у Вінницькій області.
Внутрішні розбіжності та виклики глобального ринку
Бізнес-партнери Віктора Пономарчука спочатку сумнівалися в його ініціативі з виробництва масла, особливо враховуючи труднощі вирощування соняшнику в Вінницькому регіоні через його прохолодний клімат. Дмитро Горшунов, голова «Bunge Україна», підтверджував, що навіть місцеві маслоекстракційні заводи відчували дефіцит сировини.
В спробі вирішити проблему постачання, Пономарчук заснував власне аграрне підприємство. Однак він швидко усвідомив, що сільське господарство та маслопереробка — два абсолютно різних напрямки, і вирішив відмовитися від першого. Тим часом, поки Пономарчук займався маслом, його партнери з «КМТ» інвестували в девелопмент, націлившийся на інші промислові активи. Напруга у стосунках партнерів досягла піку у 2006 році, коли стало ясно, що їхні погляди на майбутнє бізнесу радикально розходяться.
Поки внутрішні розбіжності розділяли партнерів «КМТ», аграрний ринок України переживав великі зміни. Гіганти, такі як Cargill та «Кернел», посилювали свій вплив, поглинаючи конкурентів та залучаючи інвестиції. В такій обстановці ViOil, з часткою ринку всього в 2-3%, зазнавала фінансових труднощів.
Перед глобальною кризою 2008 року Віктор Євгенович Пономарчук збирався пробитися на ринок капіталів. Але розміщення акцій на Франкфуртській біржі, популярне тоді, його не зацікавило. Сергій Олексієнко, колишній віце-президент «Ренесанс Капітал», вважав таке розміщення невигідним для компаній та оманливим для інвесторів. Незабаром після переговорів з американськими інвестфондами, фінансова криза в Україні зірвала всі плани.
Стратегічний розвиток та зміцнення позицій на ринку
Проте, коли багато компаній зіткнулися з фінансовими проблемами через кризу, ViOil, завдяки обережності Пономарчука, опинилася в привілейованому становищі. Замість того, щоб займатися реструктуризацією боргів, Віктор Пономарчук розширив свій бізнес, відкриваючи нові об’єкти та подвоюючи виробничі потужності. Він також встановив плідну співпрацю з місцевими фермерами. Одному з них, Володимиру Барцю, було надано майже безвідсоткове фінансування на майбутній врожай.
У сезоні 2008-2009 років ViOil досягла значущого успіху в експорті соняшникової олії, подвоївши свою частку ринку. Це не залишилося непоміченим, і компанія Allseeds з Кіровограда запропонувала Пономарчуку об’єднання. Однак спроба об’єднання зірвалася, коли інший гравець ринку, «Кернел», викупив Allseeds. Проте, ViOil продовжувала свій зростання.
Інновації, інвестиції та перспективи зростання
Одним з ключових чинників успіху компанії стала її локація. Завдяки концентрації виробництва в одному регіоні та близькості до транспортної інфраструктури, компанія могла зменшити витрати. Віктор Євгенович Пономарчук також розробив успішну експортну стратегію, проникнувши на ринок Китаю.
Коли ViOil демонструвала неймовірні результати, виникла можливість знову спробувати залучити зовнішні інвестиції. Але, незважаючи на сприятливі умови, Пономарчук раптово відмовився від IPO на Варшавській фондовій біржі у 2011 році. Він вважав, що було б ризиковано йти на IPO після значущого падіння акцій сусідніх
компаній, таких як «Кернел». Можливо, це була помилка, враховуючи, що ViOil могла б залучити до $100 млн.
На наступний рік, однак, компанія отримала $300 млн., успішно експортуючи олію. Пономарчук схожий на гонщика, який навчився майстерно керувати автомобілем, перш ніж купити справжньо високопродуктивну машину. Ця «високопродуктивна машина» була сучасним підприємством, яке він відкрив у 2013 році. Тепер ViOil могла обробляти до 1 млн. тонн насіння на рік.
Не займаючись виробництвом соняшнику, Пономарчук виявив, що було економічніше купувати його, особливо коли ціни впали. Він був задоволений, що залишив агробізнес, бачачи, як багато компаній зазнають збитків на цьому.
Клімат також сприяв розвитку бізнесу. З 2008 року соняшник активно почав рости в Вінницькій області, що збільшило виробництво цієї культури. Пономарчук очікував, що ViOil буде виробляти до 375000 тонн рослинної олії за рік. З такими обсягами він мав всі шанси стати одним з лідерів ринку.
